Очевидно, що власник створює бізнес не для того, щоб платити чи не платити податки. Хоча у податкових чиновників на повному серйозі зустрічається й інша думка. Крім всіх тих питань, що ми вже обговорили в минулих випусках, у власника бізнесу повно рутинних речей, про які треба думати паралельно. І серед них - управлінські ризики і захист активів.

За статистикою, корпоративні спори за останні сім років приростають майже на 20% щорічно. Основну масу (понад 70%) при цьому забезпечують саме компанії малого та середнього бізнесу. Просто тому, що багато хто не вміють домовлятися.

Серед звичаїв ділового обороту в кращому випадку обговорити умови «входу в тему» ​​- грюкнули по руках, обмили, а далі війна план покаже. Але рідко доходить до системного визначення кола обов'язків, закріплення зон відповідальності, виходу з бізнесу, обговорення питань спадкування часткою і т.д. Часто ми бачимо конфлікти, тліючі роками. А коли дійде до іскри, обов'язково з'являються ще і підбурювачі вирішити всі через суд - юристи і адвокати, які на цьому заробляють.

Але не забувайте: конфлікт між партнерами в частках 50/50 не має судового захисту (суд запропонує вам або ліквідувати бізнес, або викупити один в одного частку), це раз. А по-друге, судовий результат конфлікту в 35% випадків - банкрутство.

Які акценти можна виділити з точки зору управлінських ризиків?

Перше - це перехід власника на стратегічний рівень - «вихід в астрал», як ми це називаємо. Рано чи пізно з різних причин власник хоче усунутися від операційного управління. Комусь більше до душі книжки читати, рибу вудити або на моря перебратися.

Слідом за бажанням вийти в астрал слід бажання децентралізації бізнесу зі збереженням владельческого контролю. Але якщо ви відстороняєтеся від операційного управління, потрібно вирішити, хто займеться їм замість вас. І з якої дивної причини ця людина буде рвати на собі сорочку так само завзято, як і ви.

Друге - прозорість і керованість бізнесу. Для початку потрібно зрозуміти, що таке ваш бізнес. Як показує практика, власники свій бізнес достовірно представляють на 70-80%, все інше - це бажане, що видається за дійсне. Що, в принципі, норма.

Але ви зазвичай дивіться на своє дітище в моменті. А у нього є минуле і майбутнє, та й ключові співробітники змінюються. І якщо, наприклад, бізнес поводиться агресивно з точки зору податкової оптимізації, то як мінімум з'являється липовий документообіг, який з огляду на ситуаційного підходу і змінюваних відповідальних осіб поступово зрощується з реальним.

Та так, що через деякий час вже неможливо зрозуміти, де вигадка, а де реальність. І в цій каламутній воді за ваш рахунок відмінно розводить свою рибу менеджмент середньої ланки.

Третій момент - чим більше ми намагаємося себе убезпечити і зловити ефект податкової оптимізації, тим більше у вас бажання вдатися до множинності суб'єктів. Звичайно, можна «напіліть» бізнес на кілька десятків компаній, але вам же потім усім цим потрібно буде управляти!

Наведу майже анекдотичний випадок з часів, коли існував єдиний соціальний податок і у спрощенців була знижена ставка. Один аудитор мені скаржився: «Не їм, не сплю, думаю про клієнтів, а вони мені голову хочуть відкрутити!». До нього звернувся клієнт з питанням: чи дійсно можна отримати додатковий податковий ефект, подрібнивши бізнес на дрібні компанії? Яке питання, така і відповідь - аудитор відповів, що таке можливо.

Виявилося, що це була виробнича компанія чисельністю 800 чоловік, її розбили на вісім - за алфавітним списком співробітників. Жарти жартами, але після податкової перевірки і істотних донарахувань власник приїхав на реальні розборки з аудитором.

Насправді ж це справжня проблема - визначитися з тим, хто буде засновниками і керівниками знову утворених компаній. Адже, з одного боку, власнику інтуїтивно хочеться забезпечити юридичний контроль за допомогою своєї участі у всіх компаніях (особливо з активами), а з іншого - тема «взаємозалежності» висить як дамоклів меч (часом необгрунтовано). При множинності суб'єктів і номінальності керівників ви часто перестаєте володіти ситуацією.

Четверте - вхід і вихід з бізнесу і перерозподіл ролей. Ця історія корінням впирається в особливості корпоративного регулювання. Як правило власники не можуть домовлятися про що завгодно, і потрібно чесати праве вухо лівою рукою, шукаючи обхідні шляхи.

Подивіться для початку статути ваших компаній-вони ж написані чортзна як. Ви або скачали їх з інтернету, або замовили складання юридичній фірмі, яка скачала їх з інтернету.

Зверніть увагу на загальний порядок прийняття рішень, де розписана необхідність повідомлення про проведення загальних зборів за місяць! У вас же ніколи такого не було! Або вас, умовно, три партнера, а один півроку проводить за кордоном - чакри відкриває в Тибеті, де мобільний зв'язок не ловить. А юристи вам в статуті написали: прийняття рішень 100% голосів! 

І, як кажуть наші клієнти, припливли у вас тапочки до дивану.

З виходом з бізнесу те ж саме - у вас прописані стандартні положення. Але такий порядок не передбачає як результат працездатність бізнесу після розділу, і при виході з організації навіть одного партнера ви свою компанію втратите. У 70% випадків виходять з бізнесу через образи або сварок, а не з раціональних міркувань. Додамо до цього смертність - несподівана загибель одного з партнерів призводить до того, що спадкоємці намагаються отримати дійсну вартість частки в тому порядку, який описаний у вас в статуті. А це означає тільки одне - кінець вашого бізнесу. Щоб цього не сталося, ви повинні домовитися про щось інше, поки ви ще дружні.

П'яте - гарантії спадкоємців. Хочете ви цього чи ні, в законі є поняття обов'язкової частки спадкування, яке може відгукнутися вашому бізнесу. І привести до таких цікавих ситуацій, коли діти продають заводи, щоб шикануть, купивши квартиру, або виселяють тата з його котеджу.

З іншого боку, іноді спадкування близьким родичам суперечить інтересам самого бізнесу. І ось засновник (і батько за сумісництвом) згнітивши серце готовий йти іншим шляхом, передаючи бізнес більш компетентну особу і гарантуючи сім'ї, наприклад, пасивна участь в доходах у зниженою часткою. Однак обов'язкова частка успадкування може встати на шляху. Особливо якщо мова йде саме про дітей, оскільки дружина засновника з його рішенням може бути не згодна. І проблема ця зводиться до степеня, кратну кількості партнерів. Таким чином, і це питання ми теж повинні мати на увазі, проектуючи бізнес.

Життя доводить, що питання формального юридичного закріплення права власності реального власника бізнесу (безпосереднє володіння або участь в компанії-власника майна) повинні вирішуватися заздалегідь.

Головна причина - відсутність страховки від розлучення, сварки з партнерами по бізнесу, конфлікту з дітьми, тещею, свекрухою та іншими близькими і далекими родичами, на яких дуже часто реєструються компанії і купується майно. Тому, розібравши в наступній серії проекту майнові ризики, ми перейдемо до інструментів регулювання відносин між власниками і забезпечення управлінської безпеки.