Ця розмова про інструменти податкової оптимізації і принципах відокремлення функціональних підрозділів в групі компаній.

Вкрай важливо розуміти: набір інструментів податкової оптимізації кінцевий. Більш того, про них знаємо не тільки ми або ви, але і податковий орган. Тому у всіх випадках, коли ви намагаєтеся щось «винести», податковий орган про це прекрасно обізнаний.

Так, іноді законодавець робить нам подарунки - вносить законодавчі зміни про деякі формах юридичних осіб або способах ведення господарської діяльності, і раптом з'являються можливості додаткових способів податкової оптимізації. Але в цілому кількість інструментів звичайно, і ніякого чуда зараз не відбудеться.

У нас з вами немає завдання створити ситуацію, при якій в разі застосування інструментів податкової оптимізації у контролюючих органів не буде до вас питань. Наше завдання - створити ситуацію, при якій у вас будуть правильні відповіді.

Для початку запам'ятайте: податкова оптимізація не може бути єдиною метою перетворень бізнесу, а тільки побічним ефектом. Крім того, оптимізувати можна тільки податки з доходів. У частині соціальних внесків і непрямих податків - ви лише можете тримати руку на пульсі і бути не краще і не гірше за інших.

Оскільки законна податкова оптимізація можлива в рамках відокремлення функціональних підрозділів і побудови групи компаній, зазначу особливо: Вищий арбітражний суд однозначно і неодноразово вказував, що поділ різних видів діяльності (наприклад, виробничої і збутової) чи не свідчить про отримання необгрунтованої податкової вигоди (навіть якщо це взаємозалежні компанії), а навпаки, відповідає господарській практиці.

Розглядати інструменти оптимізації будемо на прикладі функціональних ланок в групі компаній, яка займається виробництвом. Це дуже зручно, так як виробничі компанії мають найскладніші бізнес-процеси, вимагають наявності більшої кількості допоміжних функцій. Таким чином, те, що працює з виробничниками, затребуване і всіма іншими, але ось в зворотну сторону це правило не працює.

Функція «виробництво»

Для чого ми можемо відокремлювати виробничу діяльність, не маючи на увазі податкові наслідки?

По-перше, організація - це люди. Виробничники за ментальністю істотно відрізняються від всіх інших співробітників. Це стабільне ланка з розвиненими компетенціями, і обходитися з ними як заманеться не можна. У нас деякі клієнти святкують корпоративний Новий рік двічі: один раз - з виробничниками, другий - з усіма іншими, тому що всіх разом, та ще й зі спиртними напоями, садити за один стіл не можна. Або самі співробітники не хочуть, або це погано закінчиться.

Друге - у нас на все потрібно запитувати дозвіл. Виробнича діяльність зав'язана на всілякі допуски, ліцензування і т.д. Наведу реальний приклад: компанія знайшла хорошого інвестора не тільки з грошима, але і з сучасною технологією. Два роки хлопці колесили по країні в пошуках майданчика під своє виробництво. Старезні заводи цієї ж галузі працювати можуть на старих техрегламенту, а нашим не давали допуски. У кожному невеликому містечку при спробі відкрити що-небудь і з ким-небудь узгодити, з'являється умовний немолодий Вася, для якого поставити свою карлючку - це останній шанс заробити: «А більше нікому закорючку поставити - я один! Їдьте в сусідній регіон ».

Я в шоці від того, які цифри при цьому називаються. Тому з точки зору бізнесу ліцензування виробничої діяльності - це ого-го який актив. І його треба ретельно берегти.

Функція «збуту» (проміжного і кінцевого) і «постачання»

У збуті зазвичай ніяких активів не задіяно. Збутова компанія рухлива і може вести більш ризикову діяльність. А продажникам найчастіше по барабану, де працювати, головне - заробити. Виняток становлять компанії з довгими контрактами (з торговими мережами, держконтракти), для укладення яких важлива репутація. Тоді це теж актив, і тоді ризикова діяльність може бути перенесена в єдине місце - закуп.

Наявність або відсутність в збуті функції закупа - окреме питання, який пов'язаний не тільки з перерозподілом ризиків в групі компаній. Знову ж на прикладі виробничників. Завданням збуту може бути просто продати те, що ми вміємо робити. Або навпаки: збут визначає, що він може і хоче продавати, і тоді виробництво має це зробити. Хто головний - виробництво або збут - впливає на можливості і способи відокремлення виробництва. Що в свою чергу потягне за собою і вирішення питання з закупом: під ким він буде? Під Коммерс? Під виробничниками? Або сам по собі?

Тому в кожній ситуації доведеться зробити вибір: в рамках якого набору юридичних осіб буде існувати наша трійця: збут - виробництво - закуп.

Пам'ятаємо, що за контрагентів наших контрагентів ми не відповідаємо, тому якщо постачальна компанія є реально працюючою, а не полочной, вона може виконувати роль буфера в зниження р

податкових ризиків на вході в групу компаній. Але це не завжди можливо з точки зору системи управління, тому що є ще бухгалтери, юристи та допоміжний персонал, які в логіку звичайних бізнес-процесів не вкладаються. Потрібно зрозуміти, кому і на яких умовах в групі компаній вони будуть потрібні, і як і кого можна відокремити.

«Хранитель активів» (ХА) і «склад»

Зберігача активів хочеться захищати і відокремлювати від операційної діяльності - з цим, здавалося б, все зрозуміло. Однак і тут є винятки. Наприклад, деякі категорії активів (зокрема, склад), не так просто відокремити. В тому сенсі, що відокремити-то ви його відокремте, але використовувати і отримувати додаткову рентабельність виявиться непросто, оскільки контролюючим органам дуже просто буде знайти об'єкт для цінового порівняння.

Зазначу, що склад ми можемо використовувати трьома способами: за договором оренди, зберігання або з комплексного договору послуг складу, коли на складське господарство перекладаються якісь підприємницькі функції.

Комплексний договір на надання послуг складу дозволяє одним пострілом вбити кількох зайців, причому з мінімальним ризиком. Він укладається між компанією-збутом і власником складу. Комплексність договору проявляється в тому, що він містить в собі елементи різних договірних конструкцій в залежності від потреб оптового продавця. Це можуть бути і положення, що стосуються організації і порядку зберігання товару, і норми, що регулюють логістичну складову взаємовідносин сторін (комплектування заявок, швидкість вантажно-розвантажувальних робіт, складання маршрутів слідування для оптимізації процесу доставки, перепакування та навіть відстеження термінів зберігання).

Крім того, на власника складу, як на виконавця за договором надання послуг складу, можуть бути покладені обов'язки щодо організації складського обліку і обліку руху товару, в тому числі засобами автоматизації діяльності, і інші «нестандартні» обов'язки. Чим більш деталізованим буде договір надання послуг складу, тим більше підстав для встановлення необхідної власникам, виходячи з конкретної ситуації, ціни договору.

При цьому визначена сторонами вартість послуг буде відповідати концепції ділової мети, а довести її економічну необгрунтованість за таким договором для податкових органів буде вкрай важко.

Функція «Транспорт і логістика»

Якщо мова йде про власні одиницях транспорту, це начебто і актив, тому він повинен належати особі, яка виконує функції зберігача активів. Але з іншого боку, це ще й джерело підвищеної небезпеки - його власник несе відповідальність без вини. «Від'їхати» можна в єдиному випадку - коли буде доведено, що потерпілий сам кинувся під колеса. У всіх інших випадках ви будете відповідати в цивільно-правовому порядку. Та й в цілому, автомобіль - вже дуже швидко старіючий актив. Тому ми окремо розбираємося, хто буде охоронцем транспортних засобів.

Зустрічали неодноразово, що транспорт «вішається» безпосередньо на власника, як на ВП. Я б так не робив - чим ваш власник завинив?

Він на все життя може «прилипнути» в разі нанесення шкоди третім особам. Тому краще, якщо власником транспортного засобу буде юридичне, а не фізична особа. Разом з тим, якщо не виключити повністю, то максимально знизити подібні ризики можна, передавши транспорт в користування іншій особі (в принципі, зберігач активів не повинен виконувати операційних функцій зовні, в цьому і полягає його роль).

Функція «проектування» і «розробок»

Все, що створюється мізками людей, на вході не має податку на додану вартість до відрахування. Тому якщо створення всього цього нематеріального підняти над основними бізнес-процесами і упакувати в окрему юридичну оболонку, то це має за собою відразу два наслідки. З одного боку, ми нічого не виграємо, але і не втрачаємо в частині ПДВ (нейтральне наслідок). З іншого, маємо шанс отримати низькоподаткова суб'єкт (потенційний центр прибутку групи компаній) і хранитель нематеріальних активів під контролем бенефіціара. На відміну від матеріальних активів дуже важко порахувати, скільки це коштує і скільки цим можна користуватися, причому не тільки вам, але і контролюючим органам. Крім того, нематеріальні активи - це фіолетовий елемент бізнесу, а значить - власницький контроль. Тому проектування і розробки ми найчастіше намагаємося відокремити від операційної діяльності. Інша справа, чи буде це самостійний або комбінований (керуюча компанія) суб'єкт. Варіантів може бути багато.

При виборі інструментів податкової оптимізації першорядна причина - реальні бізнес-процеси в компанії. Інструменти податкової оптимізації повинні «підкладатись», йти від суті і особливостей відносин. Ми з вашого бізнесу можемо зробити і 50 суб'єктів, але потім цим всім якось треба управляти (принцип лаконічності структури).